9 вересня 2019 року на розгляд Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг було направлено Проект Закону про внесення змін до деяких Законів України (щодо унормування і створення умов розвитку мереж зарядних станцій для електричних транспортних засобів).
Законопроект №2054 (ініціатор законопроекту – народний депутат від “Слуги народу” Олександр Куницький, якого пов’язують із харківським бізнесменом та засновником компанії з продажу електромобілів та виготовлення електрозарядних станцій АВТОЕНТЕРПРАЙЗ Дмитром Ніконовим – ред.) може створити ризики для всебічного розвитку зарядної інфраструктури в Україні.
Станом на 1 вересня 2019 року в Україні було зареєстровано понад 15500 електромобілів, за цим показником наша держава – лідер Східної Європи. Це – дуже позитивна тенденція, оскільки електромобілі – більш екологічний та економічно вигідний транспорт, ніж авто з ДВЗ. Водночас, експерти галузі наголошують, що подальше зростання кількості екологічних авто в Україні безпосередньо залежить від розвитку зарядної інфраструктури, а популярність та розвиток електромобільності варто стимулювати на державному та місцевому рівнях.
Держава вже чимало зробила на цьому шляху. Велику роль у стрімкому зростанні популярності електрокарів відіграла відміна мита та ПДВ на ввіз електрокарів на 4 роки. Однак такі стратегічні напрямки як стимулювання розвитку зарядної інфраструктури та попиту на електромобілі все ще потребують уваги держави.
ЗП №2054 є однією з перших законодавчих ініціатив народного депутата нового скликання, але даний законопроект не був обговорений з автомобільною, енергетичною та електромобільною спільнотами. Виходячи з тексту законопроекту, ми бачимо, що основним завданням законопроекту є розвиток мереж зарядних станцій через створення прозорих умов приєднання їх до мереж. Така ціль, справді, є важливою, однак встановлення “прозорих умов” потребують всі види та типи зарядних станцій, адже їх різноманіття необхідне для споживачів як на трасах, так і в спальних районах міст, на парковках та підземних паркінгах.
Особливої уваги заслуговує пункт 3.4. Законопроекту, який доручає НКРЕКП внести зміни до Постанови НКРЕКП №32 від 17.01.2013 року. Він передбачає “спрощений порядок під’єднання зарядних станцій (які можуть використовуватись виключно для заряджання тягових акумуляторних батарей (конденсаторів) транспортних засобів постійним струмом (DC) або комбінованих систем заряджання змінним та постійним струмом (AC/DC) в одному пристрої) до електричних мереж”.
Цей пункт не враховує цілу категорію зарядних станцій – станцій для заряджання батарей транспортних засобів змінним струмом (т.з. AC). Це, в свою чергу, фактично унеможливлює розвиток станцій, які надають послуги із заряджання на нічних парковках у містах, адже саме такий тип станцій є економічно обгрунтованим для цієї категорії спеціалізованих місць для зарядки.
Водночас, формулювання “або комбінованих систем заряджання змінним та постійним струмом (AC/DC) в одному пристрої” фактично має на увазі конкретний продукт конкретного українського виробника, що може негативно позначитися на становленні ринку та ставить під загрозу конкуренцію на ринку.
Виправити цю норму необхідно, змінивши формулювання наступним чином: “спрощений порядок під’єднання зарядних станцій (які можуть використовуватись виключно для заряджання тягових (тобто тих, за рахунок яких здійснюється рух) акумуляторних батарей (конденсаторів) транспортних засобів постійним струмом (DC) або змінним струмом (АС) до електричних мереж”.
Також автори законопроекту наполягають на тому, щоб при спрощеному приєднанні проходження процедур “…не потребувало жодної додаткової документації (дозволів, проекту, висновків, сертифікатів) окрім супровідної документації, що надається виробником до таких зарядних станцій”, хоча це окрема точка обліку, яка може вводитись лише за наявності лічильника. Проблемою тут може стати безконтрольність щодо безпеки та охорони праці, що, як результат, створює загрозу життю людей. Крім того, в будь-якому разі потрібно надання документів, що підтверджують право встановлення зарядної станції для такого підключення (право власності, договір оренди, тощо), оскільки відсутність вимоги підтвердження такого права створює ризики самозахоплення майданчиків.
Пункт 3.5. Законопроекту також викликав застереження в спільноти. Цитуємо: “Міністерству енергетики та захисту довкілля України внести зміни до своїх нормативно-правових актів передбачивши норми які тимчасово, до 31 грудня 2024 року встановлюватимуть обов’язкове обладнання нових автозаправних станцій зарядними станціями”. Таким чином, цей пункт зобов’язує АЗС встановлювати певні види зарядних станцій. На наше переконання, держава має стимулювати, а не зобов’язувати суб’єкти господарювання (особливо приватні) до розвитку електромобільної інфраструктури.
Представники електромобільної спільноти у складі представників фахових об’єднань, громадських організацій, асоціацій та учасників ринку, усвідомлюючи всі ризики законопроекту, закликає народних депутатів Верховної Ради України відхилити ЗП №2054, або врахувати принципи законодавчої техніки та вдосконалити Законопроект перед поданням на розгляд.
Водночас, ми повідомляємо, що нині за участі фахівців електромобільної сфери, представників ринку та громадськості, готується законопроект, що виступить конструктивною та зваженою альтернативою ЗП №2054.
Підписи
- AVERE Ukraine. Європейська Електромобільна Асоціація України, Комітет зарядної інфраструктури
- ТОВ “ЕЛЕКАР ГРУПП”
- Мережа швидких зарядних станцій STRUM
- ТОВ “Мурмурейшн Технолоджі”
- Перша національна мережа електрозаправних комплексів “ТОКА”
- ТОВ “Чардж Груп”
- ТОВ “МЕГАТРЕЙД ІТ”
