Кожен водій знає це відчуття роздратування: глибока ніч, порожнє місто, ви під’їжджаєте до перехрестя і зупиняєтеся на червоне світло. Навколо – жодної душі, жодного автомобіля чи пішохода, але ви змушені чекати 60 або 90 секунд, поки електронний “таймер” не вирішить, що ваша черга нарешті настала. Це класичний приклад “жорсткого” регулювання – системи, що застрягла у минулому столітті.
Проте останнім часом соцмережами ширяться віральні відео (Reels) з Нідерландів, які виглядають як кадри з наукової фантастики. Автомобіль наближається до перехрестя, і світлофор, ніби відчуваючи його на відстані, миттєво змінює колір на зелений. Це не магія і не випадковість. Це результат роботи інтелектуальних транспортних систем (ITS), які перетворюють дорогу на живий, реагуючий організм.
Але є і гарна новина: подібні технології – це не лише привілей Західної Європи. Як пояснили AUTOGEEK у КП “Центр організації дорожнього руху” (ЦОДР), станом на 1 січня 2026 року в Києві на балансі підприємства перебуває 752 світлофорних об’єкти. І значна частина з них вже “вміє” бачити трафік та адаптуватися до нього.
Голландський стандарт: індукційна петля як основа пріоритетів
Нідерланди вважаються світовим лідером у сфері мобільності не лише через любов до велосипедів, а й через безпрецедентний рівень автоматизації доріг. В основі їхньої системи лежать індукційні петлі – мідні кабелі, укладені в асфальт перед стоп-лініями.
Як це працює технічно? Принцип базується на зміні індуктивності електромагнітного контуру. Коли металевий об’єкт (автомобіль) опиняється над петлею, він змінює її магнітне поле. Система миттєво ідентифікує присутність транспортного засобу і передає запит на контролер світлофора.
Голландці пішли далі за всіх у налаштуванні цих систем:
- Чутливість до велосипедів: На відміну від застарілих датчиків, голландські петлі настільки чутливі, що розпізнають навіть алюмінієві чи карбонові рами сучасних велосипедів.
- Передбачення (Look-ahead): Датчики встановлюються не лише біля світлофора, а й за 50–100 метрів до нього. Це дозволяє системі розрахувати швидкість наближення авто і ввімкнути зелений саме тоді, коли ви під’їжджаєте, забезпечуючи рух без зупинок.
- Пріоритет за погодою: У деяких містах (наприклад, Гронінгені) система інтегрована з датчиками дощу. Якщо йде злива, світлофори автоматично дають довший “зелений” для велосипедистів, щоб ті могли швидше дістатися сухого місця.
Київські “очі”: чому ми обрали відеодетектори?
Українська столиця також розвивається в напрямку інтелектуального керування, проте з дещо іншим технологічним акцентом. Замість того, щоб масово розрізати асфальт для прокладання петель, Київ зробив ставку на відеодетекцію.
До Центрального пункту керування АСКДР (Автоматизованої системи керування дорожнім рухом) сьогодні підключено 319 детекторів транспорту FLIR Traficam різних типів (Wide та Narrow).
Детектор транспорту – це високотехнологічний сенсор присутності, який “вирізає” віртуальну рамку на зображенні дороги. Як тільки автомобіль в’їжджає в цю зону, датчик подає сигнал на світлофорний контролер для корекції фаз.
Це дозволяє Києву впроваджувати так зване Місцеве гнучке регулювання (МГР). Принцип роботи наступний:
- Детектор фіксує проїзд автомобіля через віртуальну рамку.
- Тривалість зеленої фази автоматично продовжується на заздалегідь визначений час (наприклад, щоб дати проїхати всій колоні).
- Якщо протягом певного інтервалу в рамці немає нових авто, фаза завершується достроково, щоб не тримати червоний для інших напрямків.
Такий підхід є надзвичайно ефективним для ділянок, де трафік нестабільний і змінюється щохвилини. Замість того, щоб “палити” паливо, чекаючи на світлофор, який працює “в порожнечу”, система раціонально перерозподіляє кожну секунду горіння сигналу.
Тріумф математики над заторами: кейси Саперно-Слобідської та Залізничного шосе
Коли ми говоримо про “розумні” світлофори, це не просто слова про прогрес — це конкретні цифри зекономленого палива та часу. Завдяки впровадженню режиму МГР (місцеве гнучке регулювання) на складних ділянках столиці, вдалося досягти результатів, які вражають навіть досвідчених урбаністів.
Одним із найпоказовіших прикладів є перехрестя вул. Саперно-Слобідська — вул. М. Грінченка. Тут використання детекторів транспорту дозволило системі буквально “дихати” разом із потоком машин. Результати впровадження режиму МГР на цій локації наступні:
- Збільшення кількості циклів: Показник зріс із 30 до 48, що становить вражаючі 60% росту.
- Економія часу: Загальний перерозподілений час склав 1396 секунд, що дорівнює 23 хвилинам та 16 секундам за певний період спостереження.
- Ефективність: Час непродуктивних затримок транспорту (коли ви стоїте на червоному, хоча попереду нікого немає) зменшився на 44 секунди за один цикл, або на 37%.
Схожа ситуація спостерігається і на перехресті Залізничне шосе – вул. Садово-Ботанічна. Тут впровадження гнучкого регулювання дозволило перерозподілити 13 хвилин 18 секунд непродуктивного часу. Це призвело до збільшення кількості циклів на 22,7% та скорочення затримок на 24% (або на 26 секунд за кожний цикл регулювання).
Ці приклади доводять: адаптивна система здатна “витискати” максимум із наявної дорожньої мережі без будівництва нових розв’язок.
Світлофор за запитом: як Броварський проспект позбувся зайвих зупинок
Другий рівень інтелекту київських доріг — це режим “Виклику фази”. Це ідеальне рішення для місць, де основна магістраль перетинається з другорядною вулицею, де трафік з’являється нерегулярно.
Принцип роботи тут максимально простий і водночас ефективний: дозволяючий сигнал для другорядного напрямку вмикається лише тоді, коли детектор фізично зафіксував автомобіль у зоні очікування. Якщо машин на виїзд немає — основний потік на проспекті продовжує рух без жодних перешкод.
Яскравим прикладом такої логіки є виїзд з вул. Митрополита А. Шептицького на Броварський проспект. На цьому об’єкті реалізовано комбінований підхід:
- Для виїзду з другорядної вулиці працює виклик фази від детекторів.
- Додатково впроваджено режим МГР, щоб тривалість «зеленого» відповідала кількості машин, що виїжджають.
- При цьому для пішоходів дозволяючий сигнал залишається включеним завжди, що забезпечує безпеку найменш захищених учасників руху.
Магістральний адаптив: коли місто думає глобально
Якщо МГР працює на рівні одного перехрестя, то Магістральний адаптив — це стратегічне мислення в межах цілого району. Система аналізує сумарну інтенсивність усіх напрямків і автоматично обирає одну з попередньо розрахованих часових програм.
Наприклад, на ділянці вул. Набережно-Хрещатицька – вул. Набережно-Рибальська система працює за наступним алгоритмом:
- Якщо інтенсивність потоку менша за 600 автомобілів, світлофори працюють у циклі 84 секунди.
- Щойно інтенсивність перевищує поріг у 600 авто, контролер самостійно переходить на довший цикл у 96 секунд, щоб “пропустити” більше транспорту за один раз.
Це дозволяє уникати ефекту “пляшкового горла” на ключових артеріях міста ще до того, як затор стане критичним.
Big Data на службі урбаністики: чому дані важливіші за “залізо”
Головна цінність сучасних детекторів типу FLIR Traficam, встановлених у Києві, полягає не лише у миттєвому перемиканні кольорів. Кожен такий датчик — це джерело безцінних даних. Завдяки їм ЦОДР не просто регулює рух, а збирає детальну інформацію про інтенсивність транспортних потоків на ключових вузлах столиці.
Порівняння цих даних за різні роки дозволяє фахівцям бачити реальні тенденції та зміни в русі транспорту впродовж тривалого часу. Це дозволяє уникати помилок при проєктуванні нових розв’язок чи зміні схем руху: замість припущень інженери оперують цифрами фактичної завантаженості. Саме так будується “цифровий двійник” міста, де кожне рішення є обґрунтованим.
Екологія та економіка: прихований профіт
Для наших читачів, які цінують ефективність, варто підкреслити: адаптивне керування – це найдешевший спосіб покращити екологію. Кожне “непродуктивне” гальмування та подальший розгін на порожньому перехресті – це додаткові викиди CO2 та зайві грами спаленого палива.
Якщо масштабувати економію у 26–44 секунди за один цикл (як це вже реалізовано на Саперно-Слобідській чи Залізничному шосе) на тисячі автомобілів, ми отримаємо колосальне зниження навантаження на довкілля та суттєву економію коштів у гаманцях водіїв.
Від розумного світлофора до автономного авто
Досвід Нідерландів та перші впевнені кроки Києва ведуть нас до однієї точки – створення екосистеми V2I (Vehicle-to-Infrastructure). У майбутньому розумне перехрестя не просто “бачитиме” машину, а передаватиме дані безпосередньо в її бортовий комп’ютер.
- Безпілотники: Для автономних авто дані від інфраструктури про час до зміни сигналу є критично важливими для плавного та безпечного руху.
- Зелена хвиля 2.0: Ваш автомобіль зможе підказувати вам ідеальну швидкість (наприклад, 42 км/год), щоб ви проїхали всі наступні перехрестя без жодної зупинки.
Хоча ми часто захоплюємося голландськими індукційними петлями, приклад Києва доводить: Україна вже перебуває у глобальному тренді інтелектуального транспорту. Наявність 319 сучасних детекторів та поступове переведення світлофорів у режим адаптивного керування – це фундамент, на якому будується сучасне цифрове місто.
Ми ще не на тому етапі, коли світлофор надає пріоритет велосипедисту під час дощу, але ми вже там, де система здатна подарувати водієві 23 хвилини вільного часу лише на одному перехресті. І це лише початок великої трансформації, за якою ми в AUTOGEEK будемо уважно стежити.
Редакція AUTOGEEK вдячна КП “Центр організації дорожнього руху” (ЦОДР) за допомогу у підготовці матеріалу.
