Останніми тижнями український сегмент соцмереж заполонила хвиля щирого, але доволі деструктивного гніву в бік водіїв електросамокатів. Каталізатором стали кілька резонансних ДТП за участи дитини. Проте звичний для нашого суспільства “хейт” – це шлях у глухий кут.
Проблема, яка сьогодні вибухнула в публічному просторі, насправді полягає не в самому транспорті як явищі. Вона криється у тривалій бездіяльності держави, відсутності чітких правил гри та культури водіння, яку в розвинених країнах виховують із раннього дитинства. Питання врегулювання руху засобів мікромобільності в Україні не просто назріло — воно катастрофічно перезріло.
Європейський досвід: “Роверові карти” та обов’язкове страхування
Поки в Україні точаться емоційні дискусії щодо того, чи варто взагалі заборонити цей вид транспорту, європейські країни вже давно пройшли етап адаптації та створили системний підхід. Візьмемо для прикладу сусідню Польщу. Там діє унікальний досвід виховання культури дорожнього руху через систему Karta Rowerowa (велосипедна карта). Це перше в житті дитини справжнє водійське посвідчення, яке можна отримати з 10 років.
Процес не є формальним: діти проходять повноцінний курс вивчення ПДР у школі та складають теоретичний і практичний іспити. Без такої карти підліток до 14 років просто не має права виїхати на велосипеді чи самокаті на дороги загального користування без нагляду дорослих. Це кардинально змінює ментальність, адже дитина змалечку усвідомлює себе повноправним і відповідальним учасником дорожнього руху, а не просто пішоходом, який “швидко біжить”.
В цьому місці хочу трішки похвалитися: мій старший син Давід минулого року склав ці іспити в Польщі з першого разу.
У Німеччині до питання підійшли з традиційним прагматизмом через призму фінансової та юридичної відповідальності. Там кожен електросамокат (e-Scooter) визнано повноцінним транспортним засобом, який зобов’язаний мати страховий поліс та індивідуальний номерний знак у вигляді маленької наклейки. Це моментально вирішило проблему анонімності на дорогах.
Якщо водій самоката травмує перехожого або зачепить припаркований автомобіль, його легко ідентифікувати, а завдані збитки покриває страхова компанія.
Інші країни, як-от Франція чи Італія, пішли шляхом жорсткої класифікації: впроваджують обов’язкові шоломи, обмежують швидкість у житлових зонах до пішохідного мінімуму (близько 8 км/год) та прирівнюють потужні моделі до мопедів, що автоматично вимагає наявності водійських прав категорії А1.
Закон про електросамокати в Україні: Крок уперед, який мало хто помітив
В Україні спроба впорядкувати цей хаос на законодавчому рівні відбулася ще у 2023 році, коли набув чинності Закон № 2956-IX (базований на законопроєкті № 8172). Документ нарешті розділив масовий електротранспорт на дві чіткі категорії. До першої віднесли легкі пристрої зі швидкістю до 25 км/год і потужністю до 1000 Вт, які не потребують реєстрації. Другу ж категорію – так звані низькошвидкісні транспортні засоби, що здатні розганятися до 50 км/год, – закон фактично прирівняв до мопедів.
Відповідно до логіки чинного законодавства, керувати ними можна лише з 16 років, виключно в шоломі, по автомобільній смузі та за наявності посвідчення водія. Тобто, коли ми бачимо підлітка, який “летить” на приватному потужному самокаті повз пішоходів, він уже перебуває поза межами правового поля.
Юридичний парадокс: Чому закон ухвалено, а зміни до ПДР не внесені
Проте тут ми стикаємося з класичним українським правовим парадоксом. Закон, який має найвищу юридичну силу, ухвалили, але Міністерство внутрішніх справ та Кабінет Міністрів так і не спромоглися повноцінно внести відповідні зміни до самих Правил дорожнього руху (ПДР). У тексті правил статус самокатників залишається “підвішеним”. Це повністю зв’язує руки патрульній поліції.
Коли трапляється аварія за участю самоката, поліцейським важко оформити це як класичне ДТП, тому винуватців часто притягують до відповідальності як “інших учасників руху” — тобто на рівні пішоходів чи погоничів тварин, де штрафи є символічними. Водночас українські суди у кримінальних справах, коли йдеться про важкі травми, вже керуються саме нормами Закону 2023 року і виносять вироки самокатникам як водіям транспорту. Але це правосуддя постфактум, яке не запобігає трагедіям.
Сіра зона українських ПДР: Підлітки-велосипедисти та самокатники поза законом
Цей правовий вакуум оголив ще один системний абсурд, який роками існує в українських ПДР щодо безпеки дітей, – так звану “сіру зону” віку. Якщо уважно вчитатися в правила, то дітям до 7 років дозволено їздити на дитячих велосипедах по тротуарах під наглядом дорослих, а підліткам з 14 років дозволено виїжджати на проїжджу частину. Постає логічне запитання: а де легально має рухатися 10-річна дитина? На тротуар їй уже не можна, бо її транспорт не вважається суто дитячим, а на дорогу ще не можна через вік. Держава просто “викреслила” величезну вікову групу від 7 до 14 років із дорожнього простору міста, припустивши, що вони кататимуться виключно на закритих стадіонах чи у дворах.
Але реальність виявилася інакшою. Поява доступних електросамокатів погіршила цю проблему в рази. Якщо звичайний велосипед дитина розганяє власними м’язами й інтуїтивно відчуває небезпеку, то електросамокат (навіть прокатний) без жодних зусиль видає швидкість 20–25 км/год під керуванням абсолютно непідготовленого школяра. Діти їздять тротуарами серед пішоходів не тому, що вони злісні правопорушники, а тому, що держава не створила для них жодної легальної та безпечної альтернативи і не навчила, як поводитися в міському просторі.
Замість хейту – три реальні кроки для врегулювання руху самокатів
Сьогодні нам не потрібно вигадувати велосипед чи заново відкривати закони фізики. Вихід із “самокатної кризи” лежить виключно в площині негайної синхронізації ПДР із ухваленим законом та впровадження європейських освітніх стандартів. Необхідно терміново вивести українських дітей із законодавчої тіні: чітко визначити межі тротуару як безпечної зони суто для пішоходів та легкого транспорту на мінімальній швидкості, впровадити адміністративну відповідальність батьків за передачу потужного транспорту дітям і, головне, інтегрувати вивчення базових правил мікромобільності в шкільну програму за польським зразком.
Електросамокат – це чудовий, екологічний інструмент сучасної логістики міста. Але без чітких правил і знань він перетворюється на некеровану зброю. Безпека на наших вулицях починається не з агресивних постів у соцмережах, а зі своєчасних рішень урядовців та культури, закладеної зі шкільної лави.
Євгеній Муджирі, автор і засновник AUTOGEEK.com.ua
