Норвегія – це яскравий приклад країни, у якій грамотно і послідовно реалізується перехід на електротранспорт. На її ринку податкові пільги для електромобілів почали діяти ще з 1990 року. Як використати досвід цієї країни, та чому Україні не можна поспішати з відмовою пільг на “зелені” авто – читайте у колонці CEO “Tesla Гараж” Артема Василенка.
Норвегія лише більш ніж через 30 років почала відмовлятись від окремих пільг на електромобілі, коли вже досягла частки електромобілів у нових продажах 80+%, вся зарядна інфраструктура була побудована, а власна генерація енергії – майже повністю “зелена”.
Причому і це рішення було ухвалено лише після реального досягнення цілей: відмови від ДВЗ та переходу до стійкої моделі транспорту.
І знаєте, якою ціною для бюджету Норвегії були недоотримані податки з електромобілів на момент скасування пільг? Близько 2% всього бюджету. Вони вважали, що заради стратегічної мети — скорочення нафтозалежності та шкідливих викидів — ці гроші можна собі “дозволити не отримати” аж доти, доки вони не досягли 6,5 млрд євро.
І дійшли вони цього висновку не на порожньому місці, а коли стало не вистачати на розвиток інфраструктури надходжень, що залишилися. У Норвегії надходження від транспортних податків прив’язані до доходної частини витрат на інфраструктуру, а в нас це просто доходна частина бюджету, хоча подібні обговорення ходили, мовляв, платиш податки на транспорт, щоб розвивати інфраструктуру.
Для порівняння, у 2024 році в Україні бюджет нібито “недоотримав” через пільги на електромобілі до 2 млрд грн, що становить менше 0,2% від загального бюджету країни.
При цьому в Україні:
• немає цільового фонду, куди йшли податки з розмитнення авто;
• кошти не прив’язані до розвитку транспортної інфраструктури;
• немає програми заохочення зарядних станцій;
• частка авто з ДВЗ залишається переважною;
• країна імпортує 100% нафти та нафтопродуктів, і вся валюта йде за кордон, що саме по собі є дуже значущим фактом.
Тобто, Україна нібито недоотримує 2 млрд грн, але отримує зменшення зовнішньоторговельного дефіциту, підтримку національного виробника, підвищення економічної безпеки та збереження валютних резервів (менше потрібно витрачати імпорт). Зауважте, це я про екологію ще навіть слова не написав.
То де ж логіка?
Спроби “скасувати пільги” прямо зараз – необґрунтовані і, по суті, виглядають як чиясь проплачена повістка. Це не турбота про бюджет, а гра на популізмі. Жоден з аргументів на кшталт “нам це дорого” не витримує перевірку цифрами.
Україна зараз має не “урізати пільги”, а навпаки – розширювати доступ до електротранспорту. Адже електрика у нас своя, нафти у нас немає, валюта у дефіциті, і кожен електромобіль – це менше вихлопу, менше залежності, менше імпорту палива.
Тому поки ми навіть не на півдорозі до тих результатів, які показала Норвегія (еталон розвитку), до тих результатів, які були закладені в основу закону про скасування ПДВ і акцизів на електромобілі – скасування будь-яких пільг навіть не повинно обговорюватися.
Справжній патріотизм – це не збирання грошей за будь-яку ціну, а рух до енергетичної незалежності. Злізти з нафтової голки – ось що насправді важливо для майбутнього України.
Нагадаємо, як раніше повідомляв AUTOGEEK, Норвегія б’є рекорди з продажу електромобілів.
