З певних причин німецька марка Opel залишається недооціненою українським споживачем. Між тим, ці машини сьогодні є доступною альтернативою популярнім моделям інших німецьких брендів. Протестований нами Opel Grandland насичений технологіями і комфортом не менше, ніж його більш поширені “співвітічизники”.
Автомобілісти старшого віку пам’ятають, що у 1990-ті – на початку 2000-х, коли відкрилися кордони і в країну ринув потік європейських машин, мало не кожна друга іномарка на українських шляхах була “Опелем”. Але часи стихійного імпорту, коли водії самі вирішували, яка марка їм цікавіша, минули. А офіційні постачальники всерйоз працювати з брендом з Рюссельсхайма чомусь не поспішали, обмежуючись короткими атаками на український ринок. Чи вдалою буде чергова спроба, в якій беруть участь сім моделей, з яких чотири –кросовери? Спробуємо оцінити українські шанси флагмана – моделі Opel Grandland в його післярестайлінговій версії, яку почали продавати у Європі ще минулого року.
Дизайн “Грандленда”
Кросовер має легкий силует з вигнутим контуром даха, який немов підвішений над задньою стійкою. Висока і похила лінія підвіконня малює машині клиноподібний профіль – це додає екстер’єру динаміки, і навіть великі, немов “всюдихідні” колеса не псують її спортивного сприйняття. Насправді враження трохи оманливе, але про це ми поговоримо нижче.
Саме після рестайлінгу 2021 року Grandland отримав виразний передок з темним “забралом”, немов щиток-візор на гоночному шоломі. Асоціація не випадкова, адже цей характерний для всіх свіжих “Опелів” елемент формує новий “опелівський” стиль екстер’єру, який так і називається – Opel Vizor.
Інтер’єр: суміш ергономік
Мабуть, не варто говорити, що в салоні все облаштовано по-німецькі правильно і добротно, що сидіння так само по-німецькі тверді, а мультимедіа має Android Auto и Apple CarPlay. Як на нас, найголовніше для власника інше: певно, післярестайловий Opel Grandland – одна з останніх машин передових марок, яка має на торпедо фізичні органи управління важливими функціями, зокрема, кліматичною установкою. На відміну від багатьох однокласників (в тому числі і соплатформеного Peugeot 3008), в “Опеля” температура і швидкість вентилятора налагоджуються не в меню сенсорного екрана, а реальними ручками-регуляторами. І це добре, адже на ходу класична “крутилка” відволікає в рази менше уваги водія – її можна намацати буквально вручну. На жаль, напрямки потоків повітря і тут можна перемикати тільки через віртуальні кнопки в меню на сенсорному екрані.
Панель приладів – віртуальна, з “намальованими” на 12-дюймоому екрані шкалами; вони добре читаються, а між ними борткомп’ютер пише свою інформацію для водія. Ще одне досягнення німецьких інтер’єрників – у вдалій інтеграції головного дисплея. Він великий, 10-дюймовий, але не стирчить вгору посеред торпедо немов чужорідне тіло, як це часто буває у сучасних авто, а вишукано продовжує горизонтальну консоль панелі приладів.
Навіть на фоні багатої електроніки салону підкупає така проста річ, як зручна висока посадка за кермом. Це додає впевненості, та й огляд в усі боки з такого “капітанського” положення краще. І сідати завдяки цьому в машину легко – не треба згинатись, “падаючи” в низьке крісло, навпаки, достатньо зробити крок в салон і опуститись на сидіння. А ще водійське крісло в нашій тестовій машині сподобалось регульованим підколінним упором. Ручкою на боковині можна на десяток сантиметрів видовжити вперед подушку сидіння, що розвантажує м’язи ніг і знижує втому на далеких маршрутах.
З мінусів інтер’єра “Грандленда”– хоч і прийнятний зовні, але дешевий насправді пластик, в основному жорсткий. Ну тут нічого не зробиш, в недорогому автомобілі хоч щось має бути недорогим. І якщо оснащення електронними пристроями у моделі залишилося багатим, довелося економити на матеріалах.
Купа опцій у доступного “німця”
Окремо – і більш детально – варто поговорити про оснащення Opel Grandland системами безпеки та всілякими приємними електронними “дрібницями”. Їх багато, причому попри відносно скромну ціну машини, вже базова комплектація містить чимало цікавого. Так, крім стандартного для нинішнього С-класу списку систем безпеки, Grandland має у базі таку суперкорисну річ як система розпізнавання втоми водія, а ще помічника, який утримує машину в обраній смузі руху, автоматичне гальмування, двозонний клімат-контроль, камеру заднього огляду, обігрів зони паркування двірників, підігрів передніх сидінь і керма (кнопка просто на ньому!), Android Auto/Apple CarPlay, фари з LED-оптикою, автомат світла та датчик дощу…
У машинах з дизелем автоматично додається безключовий доступ, пуск мотора кнопкою, електропривод та сенсорне відкриття ляди багажника, контроль сліпих зон, передні та задні паркувальні датчики. Наша тестова машина була в максимальній комплектації GS Pack, тож крім вищезгаданого вона мала ще передні сидіння з вентиляцією, адаптивний круїз-контроль, чорний дах та камеру кругового огляду.
Хотілось би особливо похвалити “опелевців” за матричні фари IntelliLux LED. Подібна технологія ще не так давно була доступна лише в дорогих преміальних моделях, але як бачимо, тепер вона є і в кросовері С-класу. Наприклад, нам під час тесту цей дуже важливий інструмент безпеки знадобився на завантаженій транспортом заміській трасі. Через велику кількість зустрічного і попутного транспорту ми б не могли вмикати звичайне дальнє світло, і попри високу швидкість мусили б їхати на ближньому – а це дуже небезпечно. А адаптивні фари “вирізали” зі свого променю ті з 84-х діодів, які в конкретну мить засліплювали зустрічного чи попутного водія, і ми могли без обмежень користуватись дальнім.
Як їде великий Opel
Найбільший на сьогодні кросовер німецької марки їде жваво, хоча не можна сказати, що він зразок динамічності. З іншого боку, беручи до уваги те, що наш півторатонний автомобіль прискорюється до сотні за 11,5 с всього лише півторалітровим дизелем, пригадався давній афоризм про те, що в “Опеля” якісь свої, особливі кінські сили. Колись, ще в епоху карбюраторних двигунів, так жартували автожурналісти, здивовані, наскільки жвавими були “Кадети” та “Аскони” з несерйозними на перший погляд 1,3-літровими моторчиками. Щось схоже виходить і сьогодні: нехай наш просунутий турбодизель BlueHDI має всього лише 1,5 літри об’єми і 130 к.с. потужності, але ж він має 300 Нм обертового моменту! З бензиновим мотором у 165 к.с. “Грандленд” ще більш спритний, прискорюючись до 100 км/год. за цілком гідні 9,5 секунд.
Наша машина була з класичним гідромеханічним “автоматом”, причому це 8-ступінчастий гідромеханічний агрегат японської марки Aisin. Попри те, що такі автомати вважаються антиподами економічності, реальна витрата пального нас вразила. Так, у наших далеких поїздках по заміських трасах у нас було три режими руху. При тривалому русі на швидкості 120 км/год витрата склала 5,9 л/100 км. Рейд “на круїзі” при 110 км/год дав результат 5,4 л/100 км, а некваплива поїздка по не дуже гладкій дорозі в межах швидкості 100 км/год несподівано вивела на екран показник 4,9 л/100 км, при тому що про економію на тій дорозі водій точно не думав.
Зазначимо, що вищеприведені показники досягались в режимі налаштувань Normal. Режим Sport додає драйву ефектності: приємний рокот двигуна стає голоснішим, передачі перемикаються при 3000 об./хв., але за суб’єктивним відчуттям, особливої динаміки це не додавало. Проте режим Eco відразу показував себе: педаль робилася тугою, розганятися на підйом машина відмовлялася. Певно, апетит теж падав, але в цьому режимі замірів ми не проводили.
Кілька слів щодо позашляхових можливостей. Як і половина однокласників, передньопривідний Opel Grandland не має комплектації з приводом 4х4. За винятком хіба що гібридної PHEV-версії Grandland Hybrid, в якої задня вісь приводиться додатковим електромотором. Але для поганої дороги і базова модель таки має деякі аргументи: непоганий кліренс у 200 мм і функцію Grip Control. Активація якої змінює налаштування трансмісії і акселератора на більш прийнятні для м’якої поверхні на кшталт мокрого грунту, снігу чи великих нерівностей.
Характерна особливість великого “Опеля” – в комфортних налаштуваннях його підвіски. Плавний хід – це взагалі особливість платформи EMP2, яку Grandland ділить з Peugeot 3008. Для німецької машини підвіску трохи “загрубили”, щоб покращити керованість на швидкості. Але вона все одно залишилася приємною на поганій дорозі, з вибоїнами та хвилями, хоча при швидкому русі по таких ділянках доводиться час від часу корегувати курс кермом.
То брати чи чі?
Так, цю машину можна сміливо купувати. Типово німецьке авто несподівано має демократичну у порівнянні з конкурентами ціну, багате з точки зору електроніки оснащення і цікаві для вітчизняних водіїв особливості ходової. На жаль, гібрид з можливістю підзарядки від мережі в Україні офіційно не доступний, але дизельна версія має на диво економічний силовий агрегат.
